Компанії Ахметова “Метінвест”, що знаходиться на межі дефолту, відмовили у реструктуризації

ахметов

Компанія бізнесмена Ріната Ахметова “Метінвест”, що знаходиться на межі дефолту, готує новий план реструктуризації боргу в 114 млн доларів.

Компанія представить новий план реструктуризації протягом наступних двох тижнів, рішення прийнято після “невдалої спроби виграти підтримку інвесторів за пропозицію відстрочити погашення боргу”.

Українська компанія відкликала свою попередню пропозицію у зв’язку з недостатньою кількістю голосів за його підтримку, про що стало відомо перед початком засідання власників єврооблігацій в Лондоні 1 травня. Так, “Метінвест” пропонував погасити 10% боргу і відстрочити основну суму (з 20 травня 2015 року) до 31 січня 2016 року.

У квітні група компаній заявила, що знаходиться в стані дефолту і починає три проекти з отримання згоди власників своїх облігацій з термінами погашення в 2015, 2017 і 2018 роках. Загальний борг компанії становить $3,2 млрд.

Як заявив раніше генеральний директор “Метінвесту” Юрій Риженков, переважна більшість підприємств гірничо-металургійного комплексу України з 2014 року перебуває на межі банкрутства, якого вдалося уникнути тільки внаслідок девальвації національної валюти і поліпшення конкурентоспроможності української продукції на зовнішніх ринках.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

Польща у 2015 році видала українцям на 53 тисяч більше національних віз, і на 40 тисяч менше шенгенських віз

польські візи

Найбільший західний сусід України, Польща, у першому кварталі поточного року видала українцям 99,6 тисячі національних віз, що на 53 тисяч більше, ніж за перші три місяці минулого року. Про це свідчать дані польського Міністерства закордонних справ.

У той же час Польща видала українцям 87 500 шенгенських віз, що на третину, або майже на 40 тисяч менше, ніж за перші три місяці минулого року.

Польські консульства в Україні також на третину зменшили видачу довгострокових шенгенських віз терміном від 1 до 5 років: за перші три місяці цього року українці отримали близько 40 тисяч таких віз у порівнянні з майже 60 тисячами за перший квартал минулого року.

При цьому найбільше зменшилася кількість виданих українцям дворічних шенгенських віз – до 34500 з 50500 у минулому році. Польські шенгенські візи до трьох років отримали 3800 українців (у 1-му кварталі минулого року 5,1 тис.), чотирирічні – близько 800 (1,3 тис.) і 5-річні – 1,7 (2,7 тис.).

70% виданих Польщею шенгенських віз, які видаються для короткострокових поїздок до туристичних або бізнес-цілях українцям, були багаторазового в’їзду.

МЗС Польщі також зазначає, що в першому кварталі більше 10 тисяч українців отримали бізнес-візи і майже 40 тисяч – для роботи.

В цілому видача національних і шенгенських віз зросла за підсумками перших трьох місяців на 8%, або на 13,3 тисяч, – до 187,1.

Як повідомлялося, Польща традиційно видає українцям найбільше віз серед усіх держав Шенгенської зони, до якої вона приєдналася наприкінці 2007 року. Торік Українці отримали 830 тисяч польських шенгенських та національних віз, що на 15% більше, ніж у 2013 році. Національні візи, як правило, видаються на термін від 6 місяців до року для тих, хто хоче працювати або вчитися в Польщі.

Раніше Польща і Румунія виступили за скасування віз для українців, а Європейська комісія 13 травня представить звіт про виконання Україною завдань щодо впровадження безвізового режиму.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

«Газпром» вимагає від НАК «Нафтогаз України» у Стокгольмському арбітражі 23,837 млрд доларів

Нафтогаз

Російський газовий монополіст «Газпром» вимагає від НАК «Нафтогаз України» у Стокгольмському арбітражі повернення 23,837 млрд дол. за недобір Україною контрактних обсягів газу з 2012 року, а також за недоплату, на думку російської компанії, за постачання «блакитного палива» в 2014 році.

Про це йдеться в консолідованій фінансовій звітності «Нафтогазу» за 2014 рік, аудованої компанією Deloitte&Touche.

Згідно з документом, вимоги «Газпрому» містяться в двох судових позовах до «Нафтогазу». Зокрема, перший позов було подано «Газпромом» до Стокгольмського арбітражу влітку 2014 року на суму 4,5 млрд дол. за неоплачені Україною поставки газу. При цьому «Нафтогаз» не визнає наявність цього боргу через завищену ціну на російський природний газ.

«У листопаді й грудні 2014 року компанія («Нафтогаз» – ред.) сплатила суму 3,1 мільярда доларів США «Газпрому» за поставлений природний газ, що компанія вважає повною сумою зобов’язань», – йдеться у фінзвіті «Нафтогазу».

Друга частина вимог «Газпрому» в розмірі 19,337 млрд дол., як відзначається у звіті «Нафтогазу», міститься в позові від 19 листопада. Російська компанія вимагає від «Нафтогазу» повернення 837 млн дол. за поставку природного газу в червні 2014 року, а також 18,5 млрд дол. за недобір українською компанією контрактних обсягів газу в 2012-2013 роках, який «Газпром» не поставив, однак «Нафтогаз» був зобов’язаний сплатити – принцип «бери або плати».

Зазначимо, у червні 2014 року компанія «Нафтогаз України» подала позов до російського газового монополіста «Газпром» в Арбітражний інститут при торговій палаті Стокгольма.

Крім перегляду ціни на російське паливо, що різко зросла з другого кварталу 2014 року більш ніж на третину – до 485 дол. за тис. кубометрів, у позовній заяві «Нафтогазу» міститься вимога до «Газпрому» повернути 6 млрд дол., які українська компанія переплатила з 2010 року.

А 30 квітня 2015 року «Нафтогазу» подав у Стокгольмський арбітраж позовні вимоги на 10 млрд дол. в рамках арбітражу проти «Газпрому» за контрактом на транзит газу, збільшивши тим самим загальну суму за двома позовами до 16 млрд дол.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

США висунули звинувачення в корупції власникам горезвісного ЄДАПС Юрію Сидоренко і Олександру Васильєву

ЄДАПС, Юрій Сидоренко, Олександр Васильєв

США ще в минулому році висунули звинувачення в корупції представникам концерну ЄДАПС, який до недавнього часу був українським монополістом з виготовлення захищених документів, у тому числі паспортів України для виїзду за кордон.

Про це йдеться у розслідуванні DW, що посилається на сканкопію обвинувального акта.

У справі проходять троє обвинувачуваних – головний вигодонабувач (кінцевий власник) ЄДАПС Юрій Сидоренко, його племінник Олександр Васильєв, а також чиновник ІКАО (структура ООН, що займається стандартами цивільної авіації) Мауріціо Сицилиано.

В Україні ЄДАПС відомий тим, що протягом тривалого часу був монополістом з виготовлення голографічних захисних елементів. Також ключовий лобіст ЄДАПС, на той момент народний депутат, потім – заступник голови ГМС Василь Грицак домігся прийняття закону “Про демографічний реєстр”, який вводив 17 видів біометричних документів (від водійських прав до соціальних карт) і зобов’язував державу ввести в дію єдиний реєстр біометричних даних громадян.

Зараз ЄДАПС позбавлений паспортної монополії, однак пролобійований ним закон досі критикують українські правозахисники. Тим часом претензії США стосуються іншого епізоду.

Правоохоронні органи США звинувачували Сидоренка і Васильєва в тому, що вони протягом 2005-2010 років платили хабарі Сицилиано, який відповідав в ІКАО за проекти, пов’язані з машиночитаними документами. Як стверджують слідчі, в обмін на свою допомогу у лобіюванні ЄДАПС Сицилиано отримував “чорну” зарплату на суму від $3 тис. до $5 тис. щомісяця, а також допомогу у працевлаштуванні свого сина в структурах ЄДАПС в Об’єднаних Арабських Еміратах, де проживали Сидоренко і Васильєв.

Основним доказом у справі стало електронне листування Сицилиано і власників ЄДАПС, а також свідчення колишнього співробітника консорціуму. Американські слідчі з дозволу суду на протязі декількох років моніторили переписку підозрюваних через сервіс GMAIL, а також у мережі Facebook, сервери яких розташовані в США.

Наводяться фрагменти листування, в яких Сицилиано домовляється з представниками ЄДАПС про грошові виплати.

У той же час американській прокуратурі не вдалося довести справу до обвинувального вироку – адвокати обвинувачених довели, що справа не підсудна американському суду, оскільки злочин не було скоєно в Штатах, не зачіпало американські компанії, а жоден з обвинувачених не має громадянства США.

Прокурор намагався обґрунтувати причетність до справи тим, що США щорічно виділяють багатомільйонні внески на фінансування ІКАО, але суд визнав це доказ недостатнім.

21 квітня з в’язниці в Швейцарії був звільнений Олександр Васильєв. Мауріціо Сицилиано також вийшов на свободу. Юрій Сидоренко під час слідства не був затриманий – він вирішив не залишати межі ОАЕ, а ця країна не має угоди про екстрадицію з США.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

Особливості, запити і проблеми українців, що орендують квартири чи будинки

орендарі

В Україні дуже багато хто знімає квартири, і в цієї категорії споживачів є свої особливості, свої запити і проблеми. Головний критерій, за яким люди вибирають таку квартиру, – звичайно, ціна. Але у них є й інші переваги, за якими можна судити про те, яке орендне житло затребуване.

1. Сьогодні близько 20-30% українських сімей проживають в орендованому житлі.

2. Права більше 70% їх них нічим не захищені, квартиронаймачі можуть в будь-який момент бути виселені власниками, оскільки відносини між ними не закріплені офіційно.

3. На ринку найму квартир найпопулярнішими є однокімнатні квартири. Ними цікавляться, за різними даними ріелторів, від 41% до 65% потенційних наймачів. З початком кризи кількість запитів на «однушки» виросло, стверджують експерти.

4. Кімнатами у квартирі цікавляться всього лише 13% потенційних орендарів. Кімнати – найдоступніші пропозиції на ринку, але клієнтів бентежить наявність сусідів.

5. Близько 20% людей, що знімають квартири, мають домашніх тварин і, відповідно, шукають лояльних до них власників квартир.

6. Близько 15% квартирантів воліють зняти мебльовану квартиру і не готові заселятися в порожнє чи погано обставлене приміщення. Але більша частина орендарів переїжджає зі своїми меблями. Для них головне, щоб на кухні був гарнітур, а в санвузлі – вся необхідна сантехніка.

7. Орендарі стали рідше вибирати квартири поруч з місцем роботи. За словами ріелторів, все частіше клієнти готові пожертвувати вигідним для себе місцем розташування заради нижчої орендної ставки. У минулому році близько 60% орендарів шукали квартири в тому районі, звідки зручно добиратися до місця роботи. Зараз їх залишилося близько 40%.

8. У новорічні свята багато знімають заміські будинки на канікули. Тоді як на квартири, що знімають, під час канікул попит нижчий – ними в основному цікавляться приїжджі з інших міст.

10. Влітку попитом у орендарів користуються дачі. Навесні кожен десятий клієнт, який звернувся до ріелторів з приводу оренди, шукає літній будинок.

Причому, якщо наймач планує звідти щодня їздити на роботу, він шукає будинок, розташований не далі 15 кілометрів від Києва. Дальні дачі користуються попитом серед тих, хто розраховує жити там все літо. Наприклад, якщо в заміський будинок переїжджає дружина з дітьми або старі батьки, а голова сім’ї приїжджає до них з Києва на вихідні. Також формат далеких дач популярний серед фрілансерів, які зимують за кордоном (у Гоа або Таїланді), а на літо приїжджають в Україну.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

Українці критикують житлові субсидії, які з 1 травня призначаються за новою схемою

житлові субсидії

Житлові субсидії, які з 1 травня призначаються за спрощеною схемою, викликають багато питань. Про це розповів директор аналітико-дослідницького центру Олександр Сергієнко.

«Так, отримання субсидій спростили, але все одно залишається багато невирішених питань. Наприклад, якщо ви купили меблі в розстрочку або оплатили навчання і витратили більше 50 тисяч гривень, то вам на півроку або рік відмовлять у отриманні субсидій», – зазначив він.

За словами Сергієнка, для кожної родини сума субсидії буде різною і вона буде нараховуватися в залежності від її доходу.

«Але є одне «але»: розмір цієї субсидії розраховують не на реальну квартиру, де ви проживаєте, а на якусь віртуальну: по метражу, споживанню води. І якщо ви не вміщуєтеся в ці соціальні нормативи, за все інше ви будете платити по повній. Це найбільший недолік чинної системи субсидій», – говорить експерт.

Нагадаємо, з 1 травня в Україні вступила в силу спрощена система призначення субсидій на послуги житлово-комунального господарства.

Раніше голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та пенсійного забезпечення Людмила Денисова заявила, що порядок призначення житлових субсидій треба вдосконалити, оскільки в ньому не враховано комплекс істотних питань, з якими часто звертаються громадяни. За її словами, зокрема, потребують уточнення деякі положення стосовно того, що вважається помилкою при заповненні декларації. Тому що від цього залежить, чи доведеться повертати заявнику у подвійному розмірі вже призначену субсидію.

Як раніше повідомлялось, Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк очікує, що кількість людей, які нечесно претендують на субсидію, складе близько 5% від загального числа осіб, що субсидіюються.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

У ході перевірки Мінфіну виявлено 552 млн грн збитків і понад 1 млрд порушень

Мінфін

У ході перевірки Мінфіну Державна фінансова інспекція виявила 552 млн грн збитків і понад 1 млрд порушень. Про це в українському ефірі заявив екс-глава державної фінансової інспекції України Микола Гордієнко.

“Нам з ГПУ направили постанову суду про позапланові ревізії Мінфіну… Реально ми виходили на свій підконтрольний об’єкт перевірити виділення цих коштів (220 млн для приватизації “Укртелекому”, – ред.). У результаті проведення цієї ревізії працівниками Державної фінінспекції було виявлено 552 млн збитків у Міністерстві фінансів, 1 млрд 46 млн порушень і 80 млн доларів США”, – повідомив Гордієнко.

За його словами, в результаті перевірки приватизації “Укртелекому” була призначена позапланова перевірка Міністерства фінансів України, яке виділило 220 млн для приватизації “Укртелекому”.

“У ході проведення цієї ревізії виявили збитки 220 млн. У чому суть цих збитків, що в ході приватизації ”Укртелекому“ компанією ЕСУ в контракті було прописано, що компанія ЕСУ зобов’язується за свої власні кошти побудувати для Держспецзв’язку телекомунікативну систему і передати її безоплатно у власність держави протягом двох років. Однак пункт цього контракту був невиконаний. І тодішній керівник попередньої влади Держспецзв’язку написав на колишнього президента В.Януковича лист про фінансування цих 220 млн. Це єдиний документ, на якому ми знайшли резолюцію В.Януковича.

Четвертий президент України написав резолюцію на Кабінет міністрів і Міністерство фінансів знайти можливість для фінансування телекомунікативної системи. Так з держави, фактично двічі вкрали гроші.

Міністерством фінансів було підготовлено зміну в державний бюджет. І були виділені ці кошти для виконання цієї роботи. Тобто компанія ЕСУ недоплатила 220 млн в ході приватизації “Укртелекому” . В ході проведення цієї ревізії одразу виникло питання – а з яких же джерел Міністерство фінансів виділило ці 220 млн”, – зазначив Гордієнко.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

Порошенко підписав закон щодо звільнення від оподаткування лікарських засобів і медвиробів

митниця

Президент України Петро Порошенко підписав закон України № 332-VIII “Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування деяких лікарських засобів і медичних виробів”. Про це йдеться на офіційному сайті Верховної Ради України.

“Повернуто з підписом від Президента (05.05.20150)”, – йдеться в статусі проходження документа.

Закон передбачає звільнення від податку на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України лікарських засобів і медичних виробів і операцій тільки першу поставку лікарських засобів, медичних виробів на митній території України імпортером, або виробником.

Законом також уточнені бюджетні програми в рамках виконання яких Міністерство охорони здоров’я укладає угоди зі спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі, перелік яких визначено законом України “Про здійснення державних закупівель”, на підставі яких укладаються договори на підставі яких здійснюється ввезення на територію України або придбання на території України лікарських засобів і медичних виробів.

Законом передбачена відповідальність платників у разі нецільового використання наданої пільги в оподаткуванні лікарських засобів і медичних виробів, а також положення щодо визначення Кабінетом Міністрів України переліку лікарських засобів і медичних виробів, що закуповуються на підставі угод із закупівлі зі спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі та порядку ввезення, постачання і цільового використання лікарських засобів, медичних виробів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Нагадаємо, Верховна Рада звільнила від ПДВ імпорт ліків і медичних виробів 9 квітня 2015 р. за відповідний законопроект № 2151 проголосували 236 нардепа при 226 необхідних.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

В Україні може бути прийнятий новий Національний перелік лікарських засобів, аналогічний до переліків африканських країн

Ліки

До кінця року може бути прийнятий новий Національний перелік основних лікарських засобів, побудований за лекалами аналогічних переліків в африканських країнах. Експерти впевнені, що це відкине назад вітчизняну медицину і погіршить загальну ситуацію із забезпеченням населення медикаментами.

Міністерство охорони здоров’я пропонує прийняти новий Національний перелік основних лікарських засобів. Відповідний проект постанови Кабміну оприлюднено на сайті МОЗ у квітні. За словами заступника міністра охорони здоров’я Ігоря Перегінця, нацперелік буде застосовуватися при держзакупівлі ліків.

Директор департаменту раціональної фармакотерапії та супроводу державної формулярної системи “Державного експертного центру” Тетяна Думенко додала, що на препарати з цього списку буде поширюватися чинне в країні державне цінове регулювання.

“Ідея створення нового нацпереліку – в уніфікації всіх діючих в країні подібних списків”, – пояснив партнер юридичної фірми Борис Даневич, що спеціалізується на фармацевтичному праві.

Цей перелік буде використовуватися для того, щоб всім було зрозуміло, що саме держава буде закуповувати, за якими саме препаратами регулювати ціни в аптеках та наявність чого саме держава береться забезпечити в лікарнях, сказав юрист.

“Кожна країна створює свій нацперелік ліків, який гарантує мінімальний пакет послуг”, – сказав радник голови координаційної ради пацієнтської організації Володимир Курпіта.

Такий нацперелік створюється за трьома основними принципами:

1. Він повинен забезпечувати лікування найбільш поширених захворювань.

2. Присутність в ньому препаратів повинна бути економічно обґрунтованою.

3. Держава бере на себе зобов’язання щодо наявності цих ліків у лікарнях та аптеках.

Але майже відразу ж після оприлюднення проекту нового переліку експерти піддали його різкій критиці.

Список, прийнятий за основу для створення єдиного нацпереліку, розроблений фахівцями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) для задоволення базових потреб відсталих африканських країн, в яких майже відсутня система охорони здоров’я, сказано у відкритому листі Американської торгової палати.

Введення в дію такого переліку відкине систему охорони здоров’я України як мінімум на 30 років назад, а закупівля за цим списком буде формальною виключно заради самого процесу закупівлі, в якому зовсім не будуть враховані потреби пацієнтів і клінічні індикатори ефективності, вважають в АТП.

Володимир Курпіта зазначив, що у проект увійшли препарати для лікування малярії та інших, властивих Африці, захворювань. Зокрема, перелік рекомендує наявність в країні 12 протималярійних препаратів. Але малярія не настільки поширена в країні, щоб держава гарантувала наявність стількох ліків, упевнений експерт.

Також він критикує потрапляння в проект препарату для лікування африканського трипаносомозу. “Це дуже специфічне важке захворювання. Але я не пам’ятаю, чи був зареєстрований хоч один випадок в Україні цієї хвороби”, – сказав Курпіта.

Також в проекті є антибіотик “азитроміцин”, який рекомендований тільки для лікування при хламідіозі. А в Україні ці ліки також використовуються при лікуванні пневмонії, ангіни і т. д.

Також до переліку потрапили препарат ставудин, який вже не рекомендується ВООЗ і не видається в Україні пацієнтам, стверджує Володимир Курпіта. Ще один приклад – препарат “індинавір”, який застосовувався в Україні лише на початку лікування ВІЛ/СНІД в 1996-98 роках і має велику кількість протипоказань.

У той же час, у списку недостатньо представлені препарати для лікування онкологічних, серцево-судинних захворювань, діабету, артритів, бронхіальної астми тощо, стверджують в АТП.

Спірна ситуація і з переліком препаратів для лікування туберкульозу. Володимир Курпіта сказав, що в нього увійшли не всі препарати, які вже використовуються в Україні для лікування даного захворювання. “Тепер незрозуміло – держава їх не буде закуповувати, оскільки вони не потрапили у цей перелік? Або пацієнтам запропонують купувати за власні кошти?”, – зазначив Курпіта.

За його словами, цей перелік не відповідає ні спектру захворювань, які є в Україні, ні спектру програм, які впроваджуються в країні.

Борис Даневич впевнений, що новий нацперелік повинен базуватися на реальних потребах українських пацієнтів, а не на мінімальному переліку, рекомендованому ВООЗ для країн, що розвиваються. У списку повинні бути присутніми інноваційні препарати, інакше можливості лікування будуть погіршуватися.

“Таким підходом МОЗ доб’ється того, що воно зможе забезпечити тільки базові потреби пацієнтів. Але це спірний підхід”, – сказав Борис Даневич.

В МОЗ відкидають всі звинувачення і критику. Тетяна Думенко каже, що приклад з малярією невдалий. За її словами, в Україні гостро стоїть питання забезпечення ліками для лікування цього захворювання.

“У нас є малярійні менінгіти, у нас є навіть смерті від малярії”, – сказала Думенко, уточнивши, що, в основному, це стосується військового контингенту, який проходить службу в Африці.

Ігор Перегінець сказав, що запропонований проект нацпереліку є модальним. “Він живий і буде трансформуватися відповідно до потреб охорони здоров’я та розвитку системи”, – зазначає він.

Нацперелік буде прийнятий до кінця року, щоб вже в наступному році його застосовувати при держзакупівлях, уточнив заступник міністра охорони здоров’я.

Незважаючи на це, Володимир Курпіта висловив побоювання, що новий проект нацпереліку необхідний для перерозподілу ринку і він може бути замовленням від однієї зі сторін фармацевтичного ринку. “Ми повертаємося до генеричних препаратів, у чому зацікавлені ті чи інші національні виробники”, – резюмував експерт.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

Наступ путінських терористів неминучий – відповідь “коли” треба шукати в логіці гібридного конфлікту

наступ путіна

Наступ російсько-сепаратистських сил неминучий – відповідь на питання “коли” треба шукати в логіці гібридного конфлікту. “Ми з ним граємо в шахи, а він з нами в покер”.

“Америка не хоче нам давати зброю, тому що боїться ядерного кийка Путіна”. “Європейці готові пожертвувати Україною заради свого благополуччя”. Ці розхожі кліше можна почути і з екрана телевізора, і в динаміці радіо міського таксі. А іноді не треба включати і радіо: таксист, який везе вас через нічне місто, все це розповість вам сам.

Чим простіше пояснення того, що відбувається, тим легше, здається, отримати і відповідь на питання “Яке ж майбутнє України найближчим часом?”

Мільйони українців, навіть ті, хто відгороджується від війни, намагаються зрозуміти, чи буде на травневі свята наступ з боку російських військ. Є два способи відповісти на це питання. Перший: підкинути монетку й загадати – “орел” чи “решка”.

Другий: хоча б поверхово проаналізувати логіку конфлікту. Пропоную другий спосіб. Дані, зібрані польовий розвідкою (і які, між іншим, абсолютно доступні у відкритих джерелах), говорять про те, що на території “ЛНР/ДНР” відбувається накопичення військової техніки. Практично щодня з боку Росії кордон перетинають бойові броньовані машини різних типів. За відомостями, які передають з того боку лінії фронту патріоти України, – і, до речі, їх чимало, – бойовики формують численні, добре організовані угруповання в районах Дебальцеве, Бахмутської траси і Новоазовська (схід Донецької області).

Оцінюючи якісний і кількісний склад угрупувань, і професійні розвідники, і волонтери, що забезпечують повітряну розвідку, роблять висновок про неминучість наступу противника. Здавалося б, залишається тільки зрозуміти: коли, куди і як буде завдано удару з боку російської армії? Але оскільки війна йде, як кажуть, гібридна, то для розуміння її логіки треба оцінити й інші, “нелетальні” способи, за допомогою яких Росія прагне встановити панування над Україною. Навесні 2014-го року Україна стояла на порозі масованого вторгнення. Навколо наших кордонів була зосереджена стотисячна армада російських військ. А деякі вітчизняні військові стверджують, що в очікуванні наказу на перехід кордону стояли не сто, а цілих сто п’ятдесят тисяч російських солдатів і офіцерів. На той момент, як зізнався Олександр Турчинов, по всій країні вдалося назбирати чотири з половиною – п’ять тисяч військових, готових виконувати накази українських воєначальників. “Це і була вся українська армія”, – з гіркою іронією говорить перший в історії нашої країни в.о. президента. А мобілізація, спішно проведена навесні чотирнадцятого, незначно збільшила кількість солдатів, але не додала якості.

Я пам’ятаю наші поїздки уздовж північного кордону України та бесіди з мобілізованими, багато з яких відверто зізнавалися, що “хоч би й під росіянамі, аби гроші платили”. Цілком реальною до кінця травня 2014-го залишалася загроза окупації України до природної лінії оборони – Дніпра.

Справа йшла до того, що Україна могла стати просто історією. Але українці поламали хід історії. Ситуацію в той час врятували добровольчі батальйони Нацгвардії, МВС, Міноборони, “Правого сектора”, які самим фактом свого існування змусили супротивника переглянути схему вторгнення. А потужний, дійсно всенародний волонтерський рух послав стійкий сигнал в самий мозок російської військової машини: численні волонтери у разі окупації легко перепрофілюються в партизан.

Одна справа завоювати територію, і зовсім інша – її утримувати. Щоб тримати під контролем пів-України, рашистам знадобилася б півмільйонна армія, яка б постійно несла втрати. Сто сорок тисяч американських солдатів в Іраку за десять років стали тяжкою ношею для економіки США. П’ятсот тисяч російських солдатів в Україні остаточно добили б економіку їхньої власної країни і наблизили зміну влади в Кремлі. Ось тому-то в Кремлі, пропустивши момент “великої переможної війни”, і вирішили перейти до тактики, яку ми і називаємо “гібридною війною”. Її цілі, як і у випадку з “відкритою” війною, ті ж: недопущення повернення України в європейську цивілізацію і, бажано, демонтаж української держави.

Журналісти (та й я, чого таїтися, разом з колегами) люблять кидатися красивими фразами про те, що, мовляв “Росія в двадцять першому столітті діє методами дев’ятнадцятого”, але це не зовсім так. Якби Росію цікавила територія, то вона зупинилася б на Криму. Або давно б визнала “ДНР” з “ЛНР”, як вона визнала Абхазію з Південною Осетією. Але визнання не відбувається.

Тому що “уряди” цих квазіреспублік разом з населенням цікавлять Московію до тих пір, поки вони є “чорною дірою” для України – і у військовому плані, і в економічному, і в політичному. Росія зацікавлена ​​в тому, щоб конфлікт тривав якомога довше. Напевно, саме в цій парадигмі слід розглядати можливість настання “об’єднаних російсько-сепаратистських сил”, ОРСС. Такий, по-моєму, правильний, термін придумали американські військові аналітики. Він більш коректний, ніж пропагандистське кліше “російсько-терористичні сили”.

Зараз ОРСС на території Донбасу налічують до сорока тисяч чоловік. І ще близько шістдесяти тисяч “регуляров” біля кордонів України. Це менше, ніж 150-тисячна армія вторгнення, так і не зважилася на війну з п’ятитисячним українським угрупуванням. Тепер росіянам і бойовикам протистоїть досить сильна українська військова структура. Російський компонент в ОРСС, звичайно ж, основний. Але відсоток участі регулярних російських частин у війні проти нашої країни і розвідники, і перебіжчики, і військовополонені називають різний. Чому?

Та тому що він, швидше за все, дійсно різний – в різний час. Зверніть увагу на часті, практично безперервні навчання російських військ біля наших кордонів. Маневрують колони техніки, батальйонно-тактичні групи, засоби ППО, артилерія та установки РЕБ, і все це пересувається туди-сюди по безкрайніх полях під Ростовом.

Під виглядом постійних навчань дуже легко здійснювати ротацію своїх військ і в Україні. Одні бурятські танкісти заїхали на Донбас, інші поїхали додому. Кругообіг бурятів, загалом. Що це дає? Перш за все, можливість приховати реальні втрати російської армії і, таким чином, уникнути соціального вибуху в Росії. Якщо в пресу потрапляє інформація про втрати росіян, то, виявляється, мова йде про декількох військовослужбовців якого-небудь підрозділу.

Але зверніть увагу – досі неясно, скільки ж усього російських підрозділів пройшло через український конфлікт. Звичайно, при таких темпах ротації окупація більш значних ділянок українській території неможлива. Та цього й не потрібно. Тому що для Росії краще не одна велика територіальна перемога, а десятки маленьких “віджатих” ділянок. Як це було, наприклад, у Дебальцевому. Військові, що обороняли місто, відзначають високу якість підготовки окремих підрозділів ОРСС, але, при цьому, найчастіше, повна відсутність координації між піхотою, артилерією і танками противника (що, загалом-то, і врятувало українську угруповання від розгрому). Це говорить про те, що окремі російські частини заходять на українську територію для виконання певних завдань, а потім повертаються в Росію. Тактика себе виправдовує. ОРСС швидко створюють мобільні ударні угруповання “під конкретне завдання”.

Треба сказати, що дії українського Генштабу тільки полегшують противнику виконання цих завдань. З літа 2014-го, коли противник обрав саме таку тактику, у сил АТО немає серйозного військового успіху. І не тому, що українські частини не вміють воювати, а тому, що жодного разу командування не виявило стратегічну ініціативу. Хоча могло. Наприклад, у лютому 2015-го завдати попереджуючого удару по Горлівці та по Докучаєвську, коли противник накопичив сили для наступу на Дебальцеве. Можливо, саме такий український Генштаб влаштовує Росію. Адже у випадку більш масштабних поразок, ніж в Дебальцеве, керівництво країни змушене було б змінити армійське командування.

А так поразок багато, але вони невеликі. Армія відступає, але все ж не настільки сильно і очевидно, щоб президент почав люстрацію в ключових структурах сьогоднішнього дня – Міністерстві оборони та Генеральному штабі. І ця гібридна тактика приносить свої плоди. Зокрема, тому, що дає привід західним країнам обмежувати допомогу Україні на тлі закидів про відсутність армійських реформ.

Немає західної допомоги, плачуться українські військові чиновники, немає і реформ. А далі все по зачарованому колу: немає реформ – немає перемог, немає перемог – немає допомоги. Така війна обходиться Росії набагато дешевше, ніж відкрите вторгнення. Дешевизна кампанії – дуже важливий момент. Зараз Росія відчула на собі ефект санкцій. Але криза в Росії все ж має менші масштаби, ніж в Україні. Досить порівняти показники падіння рубля і гривні. Вони не зовсім повно, але досить ясно відображають ступінь падіння економік двох воюючих країн. Але у Росії набагато більше ресурсів, а, значить, і відновитися їй буде простіше після скасування санкцій.

А скасування санкцій на сьогоднішній день – зовнішньополітичне завдання Кремля номер один. Тому “колективний Путін» навряд чи найближчим часом піде на масштабний наступ. Його тактика, швидше за все, буде полягати в тому, що російсько-сепаратистські сили продовжуватимуть час від часу “кошмарити” українські позиції, а ОБСЄ доповідати про зниження інтенсивності конфлікту. Злегка втомлена від України, яка не бажає заради неї поступатися своїм благополуччям, Європа може не продовжити режим санкцій. Чехія, Греція, Італія, Австрія, Угорщина, – хто завгодно з цих євродрузів Росії може сказати: “Дивіться, хлопці, війна в Україні закінчилася. Ну, в загальних рисах. Давайте перестанемо карати Росію”. І весь ЄС із задоволенням скасує санкції. Ось тоді, можливо, і почнеться більш масштабний наступ ОРСС.

Але мені здається, навіть тоді це не стане магістральним російським сценарієм. Після скасування санкцій економіка Росії підніметься, а українська може почати ще швидше йти під воду, і українці це негайно відчують на собі. Ймовірно, настане час соціальних протестів, в результаті яких до влади в Україні може прийти проросійський уряд. Тоді для відновлення неосовєтської імперії “рашістам” навіть не знадобиться рухати ОРСС на українські порядки.

До речі, свідками генеральної репетиції саме цього сценарію ми стаємо із завидною постійністю. Досить згадати недавню акцію протесту шахтарів. На те вона і гібридна, ця клята війна, щоб, як скельця в калейдоскопі, з легкістю перемішувати сценарії наступів і “нелетальних” атак. Про те, що Захід схиляють до скасування санкцій, говорить і недавній візит представників гуманітарної групи “The Elders” (“Старійшини”) до Росії. До групи входять колишні президенти та інші лідери на пенсії. Неформальний спікер групи, американець Джиммі Картер, повторює слово в слово месиджі Путіна про те, що російських військ на Донбасі немає, що інтенсивність конфлікту знижується, що Росія пристрасно бажає дотримуватися Мінських угод і що Америці не треба допомагати Україні зброєю. Про ефективність “Старійшин” можна говорити дуже багато. Пригадується, що після подібних гуманітарних гастролей Картера and “The Elders” в Палестину весь світ визнав легітимність і демократичність перемоги ХАМАС на виборах, що закінчилося економічним крахом і кривавим конфліктом всередині Палестинської Автономії.

Судячи з подібних заяв впливових лобістів, можна зробити висновок, що Захід, – незважаючи на те, що конфлікт триває цілий рік, – ще остаточно не визначився зі своїм ставленням до війни. А українська влада так і не зважилася на справжні реформи держави, ключовий фактор нашої майбутньої перемоги. Значить, знову, як і в 2014-му, місія зламати сценарій майбутнього просування противника лягає не на уряд, а на український народ.

Втім, якщо все вищесказане залишає вас без відповіді на питання, чи буде наступ, то поверніться до першого способу прогнозування і загадайте – “орел чи решка”.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Build a better website in less than an hour. Start for free at us.

про уродов и людей