Генпрокуратура України готується зняти недоторканність з сімох депутатів Верховної Ради

Депутати

ГПУ готується зняти недоторканність з сімох депутатів. Приблизні фігуранти чорного списку вважають це помстою і розправою Порошека

Стали відомі імена народних депутатів, за якими ГПУ, як заявив напередодні ввечері голова фракції БПП Юрій Луценко, готує подання про зняття недоторканності.

Список з семи осіб оприлюднив зранку не генпрокурор Віктор Шокін, а журналісти. Мова йде про Андрія Денисенка, В’ячеслава Костянтинівського, Андрія Лозового, Ігоря Мосійчука та Сергія Мельничука з числа членів парламентської коаліції та Михайло Папієва та Сергій Клюєва з Опозиційного блоку.

Очікувалося, що в парламенті процедуру буде запущено, однак генпрокурор не з’явився в Раді, подання ГПУ у ВР також не було.

У коментарях фігуранти списку з числа коаліціантів пояснюють те, що відбувається, особиста помста президента.

“Це список цькування або список особистих ворогів Порошенка, – говорить Денисенко, який вийшов недавно з фракції БПП у зв’язку з ситуацією навколо Ігоря Коломойського. – Я в цей список потрапив тільки через причетність до Дніпропетровської команди. Вважаю це просто дріб’язковим політичним переслідуванням. Справжньою причиною вважаю дріб’язкову спробу помсти з боку Адміністрації президента, особисто президента, за мій вихід з фракції блоку Порошенко “.

За словами Денисенка, причин для кримінального переслідування на його адресу немає – на сьогодні він не проходить по жодній кримінальній справі.

В’ячеслав Константиновський, нардеп НФ, що потрапив в Раду по мажоритарці як мільйонер, який продав Роллс-ройс і пішов у АТО, каже, що чекав “чогось подібного”.

“За все життя на мене не було ніколи кримінальної справи, – говорить Костянтинівський. – Я знав, що щось буде, тому що я підписався проти [екс-генпрокурора Віталія] Яреми. Я піднімав питання з тим, що люди звільняються з прокуратури і не пояснюють джерела своїх доходів. Подивіться мою декларацію і подивіться декларацію цих людей – Яреми, [замгенпрокурора Анатолія] Даниленка. Де вони живуть, як вони одягнені. Ясна річ, їм це не подобається. Вони шукають спосіб убити двох зайців – і чинити тиск , і продавити закон про прокуратуру. З усіх вибирають тих, кого не люблять більше всіх“.

Ігор Мосейчук із Радикальної партії вважає, що виною відбувається його прагнення реформувати прокуратуру.

“Я виступав і виступаю за негайне реформування прокуратури. Ми займали і займаємо жорстку позицію і по кадровій політиці Генеральної прокуратури, – повідомив Мосейчук. – Я не боюся сісти у в’язницю, якщо хтось цього хоче. Тільки я боюся, що це закінчиться відставкою президента “.

“Нічого проти правил я не робив”, – говорить і Сергій Мельничук, виключений не так давно з фракції Радикальної партії і перейшов до групи Ігоря Єремеєва.

Правда, недавно стало відомо, що Гепрокуратура відкрила справу проти Мельничука по організації викрадення екс-глави Укрспирту Михайла Лабутина.

“Я ініціював створення ТСК, щоб розслідувати злочини, – говорить Мельничук. – Я припускав, що це [переслідування] буде, що вони нам будуть“повертати”. Зараз, виходить, патріоти потрапили в список. Ті, хто відстоював, сидітимуть в в’язницях, виходить. Я нічого не боюся, я таке пройшов, таке бачив, що це просто іграшки “.

Голова Радикальної партії Олег Ляшко у своїй прямій манері каже, що ГПУ отримала команду від президента, а причини, за якими хочуть заарештувати депутатів його фракції – суто політичні. У кінцевому рахунку спроба залякати депутатів загрожує розвалом коаліції і “контрреволюцією”, вважає він.

“Їх не влаштовує наша принципова позиція, то що ми завжди діємо не так, як в кулуарні домовленості у них, – каже Ляшко. – Ми завжди говоримо правду і діємо по правді”.

Своїх Ляшко буде “захищати до останнього”, але проголосує за зняття недоторканності з колишнього колеги Мельничука, а також депутатів Опозиційного блоку.

“Це спроба залякування увесь депутатський корпус – що ті, хто буде виступати проти лінії президента, будуть притягнуті до відповідальності, – каже Ляшко. – Тому я запропонував президенту не забути дати команду генпрокурору одночасно подати подання і на мій арешт і зняття з мене недоторканності. Янукович хотів це зробити – не встиг. Нехай Порошенко продовжує його справу“.

У пропрезидентській фракції БПП стверджують: коаліція стабільна хоч і не без проблем і спростовують інформацію про особисту помсту президента.

“Це неправда. Це фейки, які хочуть запустити для нестабільної роботи коаліції. Нехай коаліція сьогодні працює в дискусійному плані, але вона єдина”, – говорить Степан Кубів, нардеп і представник президента у ВР.

Голова БПП Юрій Луценко піднятий сьогодні навколо історії зі зняттям недоторканності з нардепів шум назвав фальстартом. Він пояснив, що матеріали для вистав по семи депутатах дійсно лежать на столі у генпрокурора. Конкретних прізвищ прокурор нібито ще не називав, але на злодієві, мовляв, і шапка горить.

“Ті, хто сьогодні почали фальстарт – це показово, – сказав Луценко. – Це класична схема, коли у людей є проблеми або з нервами, або з минулим, або з тим і іншим. Треба заспокоїтися. Люди, які невинні, ніколи не постраждають в демократичній країні. Люди, які відчувають за собою провину, знають, що робити. А люди, які просто хочуть займатися клоунадою, повинні вибрати іншу професію“.

Законопроект про зняття депутатської недоторканності як такої, в цілому піднімався у ВР ще на початку лютого. Тоді парламент ухвалив відповідний законопроект і направив його на розгляд до Конституційного суду.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Рудий татарин привіз у Київ своїх шахтарів для пікетування центральних органів української влади

ахметов

Вчора в Києві шахтарі пікетували центральні органи української влади – Кабмін, Адміністрацію президента і парламент. Протести були анонсовані більше місяця тому – працівники шахт, як завжди, вимагали реформи галузі для виведення її з кризи і закриття заборгованостей держбюджету. Відповідей на свої питання гірники нібито не отримали на проведеному напередодні в Києві Третьому загальноукраїнському з’їзді шахтарів. Лідер Незалежної профспілки вугільників Михайло Волинець обіцяв, що мітингувати будуть десятки тисяч людей, але по факту в центр Києва дійшли півтори-дві тисячі.

Майже половина з протестувальників виявилися працівниками шахти «Павлоградвугілля», що належить компанії ДТЕК олігарха Ріната Ахметова. У самій компанії на офіційному рівні традиційно відхрещуються від організації мітингів. «Серед мітингувальників – шахтарі Донбасу та Львівсько-Волинського басейну. В адміністрацію «ДТЕК Добропіллявугілля» і «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшли звернення профспілок зі списком працівників, які мають намір брати участь у III з’їзді шахтарів у Києві як делегатів», – зазначили в ДТЕК.
Свою ж присутність у столиці самі шахтарі пояснили тим, що директори їхніх шахт заявили про припинення виплат заробітної плати з травня. На питання, при чому тут держава, роботяги відверто губилися і плуталися у відповідях. Аж надто складним виявився для них виробничий ланцюжок монополіста, в якому у нього губляться гроші.

Ще однією дивиною нинішніх протестів і з’їзду є вибір часу їх проведення. Шахтарі погрожували запросити на з’їзд президента, прем’єра і главу профільного міністерства. Однак основний об’єкт критики – міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин апелювати до мітингувальників не міг – з учорашнього дня він перебуває в США на міжнародній енергетичній конференції. Також і президент, зустрічі з яким вимагали представники протестантів, перемістившись під АП, перебуває за кордоном – у Франції, про що було відомо завчасно.

Обидва заходи були заплановані в графіках чиновників дуже давно, і дізнатися про них двом нардепам, лідерам профспілок, Михайлу Волинцю та Віктору Турманову, не було важко. Але чомусь шахтарі забагли публічно зняти міністра з літака і привести на з’їзд. А от про прем’єра, якого теж спочатку хотіли бачити, – забули, хоча він перебував на роботі, в будівлі на сусідній вулиці.

На з’їзді шахтарів виконував соло ДТЕК. У компанії заявили, що основні вимоги профспілкових лідерів – це відставка міністра Володимира Демчишина, відмова від планів щодо закриття шахт, виплата боргів із зарплат і припинення закупівель вугілля та електроенергії у РФ при наявності своєї, українського видобутку.

На думку голови Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, нардепа від «Народного Фронту» Миколи Мартиненка, у шахтарів є питання, для відповідей на які потрібно шукати компроміс.

«Перше – які проблеми існують у шахтарів, враховуючи, що з цього року держава взяла курс на те, щоб перейти на нормальні ринкові умови виробництва вугілля, а не так, як було раніше – багатомільярдні запаси, які просто розкрадалися. Друга сторона – шахтарі хочуть отримати більше грошей, але що більше шахтарі отримають грошей, то більша буде вартість електроенергії, таким чином страждає кінцевий споживач», – вважає Мартиненко.

У свою чергу, експерти зазначають, що якби уряд оперативно відреагував на протест шахтарів, зробивши заяви щодо соціального захисту гірників у разі закриття шахт і звільнення співробітників, то на мітинг шахтарі могли і не прийти. «Для ДТЕК проблема в тарифі, а не в страйкуючих шахтарах, тим більше, що протестними акціями тариф не збільшити. Тут швидше виступи були за ДТЕК, оскільки шахтарі звикли до системної оплаті праці, а Павлоград – то й до підвищених зарплат», – вважає директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин Валентин Землянський.

У публічній же сфері глава ДТЕК Максим Тимченко також зробив дві дуже спірні заяви. По-перше, він вдався до шантажу, відкритим текстом заявивши, що, якщо влада не виконає вимог компанії з підвищення тарифів для теплової генерації, то підприємство «Павлоградвугілля» скоротить видобуток вугілля на 5 млн тонн – і тим самим зупинить блоки на своїх ТЕС. У результаті Україна залишиться без електроенергії.

По-друге, менеджер почав лякати присутніх тим, що на Хмельницькій АЕС провели експеримент з «глибокого розвантаження» реактора, а це загрожує повторенням ситуації, що виникла на Чорнобильській АЕС у 1986-му. В українському суспільстві таке нагнітання страху, яке можуть підхопити ЗМІ, – лише посилить напругу.

Заспокоює той факт, що Тимченко не зовсім зрозумів, чим погрожував. В атомної генерації немає поняття «глибоке розвантаження», цей термін належить чисто до теплової генерації. В «атомці» використовують поняття «вийти в нуль», але воно до розвантаження не має ніякого відношення. До того ж подібні експерименти з маневрування потужностей «Енергоатом» проводить вже 10 років, про що методично звітує на своєму сайті.

Тим не менше, в пресі вже з’явилася маса статей і заміток від невідомих експертів, які вслід за Тимченком узялись нагнітати ситуацію.

У середу також у вузьких журналістських колах вже заговорили про наявність документа під назвою «Фортеця» – це план ДТЕКівських стратегів зі зняття з поста міністра енергетики Володимира Демчишина. Схоже, що і президент, і прем’єр знали про цей план задовго до сьогоднішніх подій, а тому просто проігнорували і з’їзд шахтарів, і їхні протести. Володимир Демчишин особисто підтвердив, що знає про існування цього документа.

Чи продовжаться подальші з’ясування публічних стосунків між ДТЕК і Демчишиним, поки залишається під питанням. Замість того, щоб зобов’язати главу Міненерговугілля докладно пояснити всі проблемні моменти з ДТЕК, прем’єр Арсеній Яценюк всього лише дав йому вказівку терміново представити шахтарям план реформування вугільної галузі.

Нагадаємо: ще у вівторок Володимир Демчишин заявив, що очолюване ним міністерство розраховує на партнерські умови продажу енергохолдингу ДТЕК вугілля, яке видобувається на державних шахтах.

«Ми не можемо змусити [купувати вугілля], ми повинні обговорити комерційні умови… Держава володіє 25% в генеруючих компаніях, якими оперує ДТЕК. Є всі умови, щоб на партнерських умовах продавати це вугілля ДТЕК», – сказав глава Міненерговугілля на третьому з’їзді шахтарів.

Він підкреслив, що проблема державних шахт полягає в дуже високій собівартості видобутку, вирішити яку можливо за рахунок нарощування видобутку з нинішніх 6 млн тонн на рік до 10 млн тонн.

«Треба нарощувати видобуток: вкладати в модернізацію і працювати з ринками збуту. Поки не буде ринку збуту – нема про що говорити, а збут багато в чому залежить від компанії ДТЕК», – пояснив ситуацію міністр.

Він також повідомив, що багато днів провів у переговорах з главою ДТЕК Максимом Тимченком, обговорюючи можливість покупки вугілля, яке видобувається держшахтами. За словами міністра, запропонований приватним холдингом контракт з ціною 1500 грн/тонна містив формулу, яка виводила на реальну ціну в 800-900 грн/тонна, що неприйнятно для держшахт. Водночас він зазначив, що сьогодні ДТЕК заборгував за вугілля, видобуте на держшахтах, 450 млн грн.

У підсумку Рінат Ахметов опинився біля своєрідного Рубікону: розгорнута його структурами кампанія з відстоювання своїх інтересів виявилася дуже грубою. Навіть, якщо вважати, що міністр Володимир Демчишин – розмінна фігура в політичній грі між президентом і прем’єром, такий грубий шантаж навряд чи потерпить українська влада.

«Ультиматумами вже ніхто нікого не злякає – ні Кабмін шахтарів, ні шахтарі Кабмін. Наше завдання – шукати компроміс, і навіть якщо хтось намагається організовувати мітинги, це контр-продуктивний шлях, і питання так не вирішиться», – не втрачає при цьому оптимізму Мартиненко.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Бог продовжує карати винуватців трагічної загибелі українців – володимир сівкович в реанімації

Сівкович

Колишній віце-прем’єр і колишній заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Володимир Сівкович перебуває в реанімації однієї з лікарень Москви. Політик має серйозні травми, зокрема, перелом хребця.

Це сталося внаслідок ДТП, яка сталася в понеділок, 20 квітня, повідомляє ПравдаUA. У машину, в якій на пасажирському місці знаходився Сівкович, врізався інший автомобіль.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СПРАВЕДЛИВА БОЖА КАРА: СИНУ ГЕРМАН ВІДІРВАЛО ГОЛОВУ, СИН СІВКОВИЧА ЗГОРІВ ЖИВЦЕМ, СИН ЯНУКОВИЧА ПОТОНУВ

У 2010 році Володимир Сівкович був віце-прем’єром, відповідальним за силовий блок в уряді Миколи Азарова, згодом три роки обіймав посаду заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

У грудні 2013 року він був відсторонений від посади тодішнім президентом Януковичем через розслідування причетності Сівковича до побиття мітингувальників на Євромайдані. 19 лютого 2014 року Янукович повернув Сівковича на посаду, але вже 28 лютого виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов остаточно звільнив його.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Оператори критикують процедуру примусового позасудового відключення “сірих” абонентських терміналів-телефонів

Мобільні оператори

У “Київстарі” вважають проект закону №1888 про захист споживачів телеком послуг та вдосконалення держрегулювання у сфері користування РЧР “(автор – Олександр Данченко, фракція ”Самопоміч“) порушує конституційні права громадян і наділяє телекомрегулятора функціями суду і слідства. Таку думку висловив президент оператора Петро Чернишов на своїй сторінці в соціальній мережі.

На його думку, у разі прийняття зазначеного закону автоматично буде впроваджена процедура примусового позасудового відключення операторами мобільного зв’язку абонентських терміналів-телефонів.

“Фактично абонент, який купив у торговельній мережі України телефонний термінал, зобов’язаний нести відповідальність за дії недобросовісних продавців або постачальників таких терміналів, а оператори мобільного зв’язку будуть змушені карати таких абонентів, відключаючи їх телефони. При цьому недобросовісні продавці “сірих” апаратів виявляються абсолютно не при справах. Тоді як служби митного нагляду та МВС, які, власне, і зобов’язані боротися з ввезенням та реалізацією в Україні контрабандної продукції, просто “умивають руки”. Нам ніби кажуть: ну, не можемо ми побороти корупцію в митниці безпосередньо, тому давайте будемо з нею боротися через операторів мобільного зв’язку “, – констатує керівник “Київстару”.

Крім того, він критикує пропоноване в законопроекті “нововведення: ввести обов’язковий частотний моніторинг для всіх радіоелектронних засобів мобільного зв’язку та відключати такі кошти на підставі розпорядження НКРЗІ”.

“Фактично регулятор отримує право втручатися в господарську діяльність компаній, він може ”загасити“ нашу базову станцію без будь-якого судового розгляду. Це, звичайно ж, дуже прямий сигнал всім операторам про те, як “сильно” країна запрошує їх інвестиції в 3G” , – підкреслює П. Чернишов.

При цьому він повідомив, що “Київстар” та інші представники галузі направили в комітет Верховної Ради з інформатизації та зв’язку (автор законопроекту – глава комітету О.Данченко – ІФ) свої зауваження, однак комітет “просто послідовно ігнорував позицію галузі”.

Нагадаємо, зареєстрований у Верховній Раді 29 січня 2015 зазначений проект закону передбачає створення реєстру ідентифікаторів радіоелектронного обладнання. Операторів телекомунікацій хочуть зобов’язати відключати від своєї мережі обладнання, яке в цьому реєстрі відзначено як недозволене для обслуговування в телекоммереж.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Давид Жванія і Микола Мартиненко всіляко ухиляються від повернення багатомільйонного кредиту ОТП Банку

Жванія і Мартиненко

Голова правління ОТП Банку (Київ) Тамаш Хак-Ковач надіслав листа президентові України Петру Порошенку, в якому попросив главу держави втрутитися в конфлікт з підприємством “Юністіл”.

У листі говориться, що в 2008 році ОТП Банк надав підприємству “Юністіл” інвестиційний кредит на купівлю обладнання для виробництва оцинкованого сталевого листа у формі двох кредитних ліній на суму майже $18 млн і 43 млн грн. Позику підприємство вибирало декількома траншами в період з 2008 року по 2013 рік.

З 2013 року підприємство припинило виплати, внаслідок чого утворилася заборгованість на суму в еквіваленті понад 200 млн.

Як зазначається у листі, ОТП Банк прийняв рішення видати кредит цьому підприємству, оскільки воно пов’язане з ВАТ “Криворізький турбінний завод” Констар “та ВАТ“Запорізький абразивний комбінат “.

“Вирішальним аргументом стало те, що підприємство пов’язане з промисловими гігантами – ВАТ ”Криворізький турбінний завод “Констар” та ВАТ “Запорізький абразивний комбінат”, які мають виробництво та ліквідне майно. Ці підприємства і “Юністіл” входять до бізнес-групи, яка знаходиться в орбіті впливу Жванії (український бізнесмен Давид Жванія) і Мартиненко (глава профільного парламентського комітету з ПЕК Микола Мартиненко – ред.)”, – Йдеться в листі.

Разом з тим у відношенні Криворізького турбінного заводу “Констар”, який виступив поручителів по кредиту, було відкрито справу про банкрутство, а другий поручитель – Запорізький абразивний комбінат – не визнає своє фінансове поручительство.

“Власники цих підприємств у рамках стратегії неповернення боргів застосовують весь арсенал політичного впливу для тиску на суддів, державних виконавців та інші держоргани”, – йдеться в листі.

Як уточнили нам у банку, всього позичальник виплатив фінустанові $5.693 млн і 97,626 млн грн. При цьому незначну частину з цієї суми банк примусово списав з рахунків “Юністіл”. Загальна сума претензій ОТП Банку до позичальника і його поручителям, яка була заявлена в ході судових процесів, становить 263, 487 млн грн.

ОТП Банк (раніше – “Райффайзенбанк Україна”) заснований в 1998 році. Його єдиним акціонером є угорський OTP Bank Plc. ОТП Банк входить до банківської групи ОТП, до складу якої також входять ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, ТОВ “КУА” ОТПКапітал “, ТОВ” ОТП Лізинг “і ТОВ” ОТП Кредит “.

Згідно з даними Нацбанку України, на 1 січня 2015 року з розміром загальних активів ОТП Банк займав 15-е місце (21,506 млрд грн) серед 158 діючих у країні банків.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Суїцид забирає тривожну кількість життів – причому серед чоловіків ризик вищий, ніж серед жінок

Суїцид чоловіків

Суїцид забирає тривожну кількість життів – причому серед чоловіків ризик вищий, ніж серед жінок – принаймні у Британії. Саймон Джек, чий батько наклав на себе руки, намагається з’ясувати, чому це так.

Для більшості людей 44 роки – це не якась там визначна дата, але для мене цей вік має особливе значення. Саме у цьому віці 25 років тому мій батько позбавив себе життя, з досі не зовсім мені зрозумілих причин.

Тому я завжди звертав увагу на новини про самогубство і зокрема на те, що дуже часто вони стосуються чоловіків. Утім, лише нещодавно я усвідомив, що суїцид найчастіше вбиває чоловіків, які наближаються до 50-річчя. Щотижня себе вбивають близько ста чоловіків.

У Британії число самогубств сягнуло найвищого показника за останні 14 років, причому серед самогубць учетверо більше чоловіків, ніж жінок.

Мені захотілося зрозуміти, чому. Що у житті чи характері чоловіків робить їх більш схильними до самогубства і чи можна цьому якось зарадити?

Мій батько у його 44 потрапив у групу найбільшого ризику за віком. Саме у період від 40 до 50 років показник самогубств серед чоловіків найвищий.

Неважко здогадатись про можливі причини: від когось іде дружина, забравши дітей. Хтось втрачає роботу у віці, коли іншу знайти непросто. Це потужні чинники стресу для чоловіків, які зобов’язані матеріально забезпечувати сім’ю.

Але у випадку з моїм батьком нічого такого не було. Він був популярною, товариською і талановитою людиною. Його дружина і четверо синів – я старший із них – дуже його любили.

Я також помітив, що родичі загиблих часто не знаходять пояснень, чому якісь з цих чинників довели людину аж до самогубства, замість розлучення чи боротьби з труднощами.

У своїх пошуках пояснень я передовсім звернувся до доброчинної організації “Самаритяни”, яка досліджує питання самогубства вже 60 років.

У її звітах йдеться про складний набір чинників, серед яких: фінансові й емоційні проблеми, індивідуальні риси характеру, труднощі середнього віку та психічні захворювання.

Однак я усвідомив, що все це буває і в жінок. То чому ж, якщо половина телефонних дзвінків до “Самаритян” надходить від жінок, мертвими знаходять учетверо більше чоловіків?

У суспільній думці самогубство також вважається доказом психічної хвороби, мовляв, люди, які це роблять, неодмінно хворі, частіше всього – на депресію. Якщо спитати професора Рорі О’Коннора з університету в Глазго, він скаже, що психічні хвороби – лише один з можливих чинників, якого недостатньо для вичерпного пояснення проблеми.

Пан О’Коннор очолює один з найкращих у світі центрів дослідження самогубств і проводить експерименти з психології суїцидальної поведінки.

“Ми думаємо, що більшість самогубць є психічно хворими, але лише 5% психічно хворих накладають на себе руки”,- каже пан О’Коннор.

Я мусив дізнатися більше про те, що відбувалось у житті мого батька, а для цього слід поговорити з мамою. Взагалі-то, з нею давно уже треба було поговорити, але я ніяк не міг на це наважитись, адже за всі ці роки ми ніколи не обговорювали те, що сталося.

Це саме по собі посилює проблеми в сім’ях. Ми з братами вважали, що такі обговорення лише усіх засмутять, викличуть незручність, сльози чи сварки.

Попри власні побоювання та тривогу трьох моїх братів, мама сміливо погодилась на те, щоб наша розмова була записана на відео.

У цій розмові я дізнався, що батько неодноразово зраджував мамі – більшість таких випадків, як і його фінансові проблеми, сплили на поверхню уже після його смерті і ніколи раніше не обговорювались.

Такі проблеми допомагають пояснити високу кількість самогубств серед чоловіків за сорок. Але другою великою групою ризику є чоловіки у віці з 20 до 34, коли відбувається майже чверть самогубств.

Я поговорив з Стівеном Хебгудом, чий син наклав на себе руки у 25. Знову ж таки, це був товариський і популярний юнак. Смерть Кріса стала шоком для його батька та мачухи.

“Він був таким відкритим у спілкуванні, красивим, розумним, дуже красномовним. Він мав вигляд людини, впевненої у собі”, – розповідає пан Хебгуд.

Та попри усе своє красномовство, Кріс ніколи не обговорював з рідними свій внутрішній стан. Пан Хебгуд переконаний, що ця нездатність чи небажання чоловіків будь-якого віку говорити про наболіле є ключовою для пояснення різниці між чоловічими і жіночими самогубствами.

“Він не хотів, щоб я знав, як йому важко. Він хотів, щоб я вважав його сильним і думав, що він впорається”,- каже батько покійного.

Це можна проілюструвати простим прикладом, каже Джо Фернс, програмний директор “Самаритян”.

“Уявіть, що в понеділок зранку ви приходите на роботу і бачите, як хтось з колег плаче прямо за своїм столом, дуже засмучений. Якщо це жінка, скоріше за все, хтось до неї підійде, візьме під руку, вони вийдуть у дамську кімнату на пару слів, потім повернуться, і скоро все забудеться”, – каже пан Ференс. “Якщо ж ви побачите, що на робочому місці плаче чоловік, напевно, реакція колег буде набагато бурхливішою. Люди подумають, що сталась якась жахлива трагедія”,- додає він.

Ми по-різному реагуємо на прояви почуттів з боку чоловіків і жінок. Чи можна врятувати життя простою розмовою? Метт – один з тих моїх співрозмовників, хто серйозно замислювався про самогубство, але не здійснив його. До відчаю його довело те, що він не відповідав очікуванням його спільноти щодо “чоловічої” поведінки.

“Я завжди був людиною експресивною. Мені завжди подобалось мистецтво і все таке, і зі сторони це сприймалось, певно, як жіночність”, – каже Метт.

“Я погано вписувався у компанію і постійно почувався аутсайдером, що дивиться на життя ззовні. І це було дуже важко. Кому в юності подобається бути чужинцем? Нікому”, – додає чоловік.

Метт вже вирішив себе вбити, аж тут випадково проходив повз офіс “Самаритян” на Оксфорд-роуд у Манчестері.

Він подумав, що йому нема чого втрачати та зайшов. Тепер він визнає, що це рішення врятувало йому життя.

До того у нього були думки звернутися за допомогою, але він завжди відкладав це на потім.

“Я не міг з кимось поговорити в першу чергу через те, що вважав це слабкістю. Якщо ти сам не можеш розібратися зі своїми проблемами, значить, ти слабак”, – каже Метт.

Ця ідея значною мірою пояснює, чому чоловіки так часто забирають своє життя, каже Джейн Пауелл, директор організації “Кампанія проти нещасного життя”.

“Усе зводиться до одного – чоловіки мусять бути сильними. Ну і, якщо додати друге слово, то ще й неговіркими, особливо що стосується їхніх проблем. Це відображено в популярних порадах “бути мужиком” чи “відростити яйця”, – розповідає пан Пауелл.

Якщо вам потрібні приклади чоловіків-мачо, то їхнє невичерпне джерело – професійні команди з регбі.

Утім, навіть у такому неочікуваному місці я знайшов спроби подолати стереотипи.

Ієн Нотт успішно виступав за команду “Воррінгтон Вулфс”, допоки не зазнав травми спини, яка не тільки обірвала його кар’єру, але й прирекла на постійний біль.

Нездатність виконувати багато з тих функцій, які він вважав невід’ємними для гравця, чоловіка та батька, призвела до спроби суїциду.

“Біль дійшов до тієї точки, що я просто подумав – навіщо я мушу це терпіти? Так, у мене лишалася дружина і діти, але, розумієте, я просто не хотів, щоб усе це продовжувалось”, – розповідає пан Нотт.

“Тепер я пишаюсь собою, бо говорю про це з людьми. Якщо я розповідатиму про свій досвід, сподіваюсь, це комусь допоможе, особливо іншим чоловікам”, – додає він.

На його думку, основна проблема чоловіків у тому, що вони нікому не відкриваються. “Але насправді їм немає чого соромитись”, – додає колишній регбіст.

Нині Ієн регулярно виступає на зустрічах спільноти “Стан душі” – організації, що проводить покази класичних матчів, запрошує колишніх зірок розповісти про свій досвід і утримує інтернет-форум, де можна поділитися складними думками й почуттями.

Я відвідав одну з їхніх зустрічей – людну, теплу і часом дуже зворушливу.
Зйомки фільму на цю тему виявилось завданням незвичайним і складним з особистих причин. Але це дуже допомогло мені, моїй родини і, сподіваюсь, нашим співрозмовникам.

Кількість чоловіків, які самі обривають своє життя, не може не шокувати.
Простих рішень не існує, але висновок, який я зробив для себе, водночас простий і важливий. Я взяв його з плакату “Кампанії проти нещасного життя”: “Справжній чоловік: сильний, неговіркий і мертвий”.

Куди б я не пішов, варто оголосити тему мого фільму, завжди знаходяться охочі поділитися своєю історією.

Незнайомець, який назвався Дейвом, випадково потрапив на запис нашої розмови у пабі Воррінгтона. Він розповів, що його батько наклав на себе руки, коли йому було вісім років. Відтоді він майже ніколи ні з ким про це не розмовляв.
“Ви ж розумієте, що навіть з хорошими друзями тема самогубства скоріше вбиває розмову, аніж оживляє її”, – сказав Дейв.

Це має змінитися. Неприпустимо, щоб через це продовжували гинути чоловіки середнього віку і не тільки.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Ентузіасти продовжують з успіхом використовувати традиційні плівкові фотокамери

Плівкові фотографії

Плівкова фотографія мала б давним-давно зникнути з приходом цифрової ери, однак дедалі більше ентузіастів продовжують з успіхом використовувати традиційні фотокамери.

Фотограф Патрік Джуст проводить багато часу на вулицях рідного Балтимора в пошуках заповітного кадру, який передав би унікальний характер цього старого приморського міста. В руках у нього незмінно камера, яка знімає на фотоплівку.

Насправді дуже часто в рюкзаку у нього одночасно лежать три різні камери з різною фотоплівкою.

“Ці старі камери часто відволікають людей від необхідності позувати, і в результаті виходять прекрасні фотопортрети. У цих плівкових апаратах є щось, що налаштовує людей дружньо, і я намагаюся цим скористатися”, – каже фотограф.

Патрік Джуст належить до дедалі більшого племені фотографів, які не мають наміру відмовлятися від плівки.

Деякі з них – старі фотографи, які завжди знімали тільки на плівку, але серед ентузіастів чимало й молодих людей, які почали фотографувати вже в цифрову епоху.

Едгар Інгланд, керівник лондонської компанії, яка спеціалізується на продажу і проявленні фотоплівок, каже, що десять років тому коробка з сотнею упаковок плівки розходилася за місяць-півтора, а зараз її розпродують за кілька днів.

У його магазині можна купити все, що потрібно для проявлення і друку з фотоплівок. У лабораторії можна замовити ручне проявлення чорно-білих плівок.
“У наші дні у всіх є смартфони, які дозволяють кожному без особливих зусиль робити непогані знімки. Але при цьому справжня фотографія, яка робиться на плівку і вимагає немало вміння, приносить значно більше задоволення”, – говорить Едгар Інгланд.

За його словами, вперше він помітив ознаки повернення інтересу до плівкової фотографії в середині 2000-х років.

Занепад технології плівкової фотографії почався у 1975 році. У грудні того ж року Стів Сассон, молодий інженер, який працював у компанії Kodak, створив першу модель цифрової камери, яка працювала.

Вона важила три з половиною кілограми і записувала чорно-білі зображення на касетну плівку, але все одно, це була революція в техніці фотографування. Саме тоді “джин цифри вирвався з пляшки”.

З кожним роком промислові гіганти, які раніше заробляли мільярди на виробництві звичайних камер і фотоплівки, відчували дедалі більше труднощів. Один за одним закривалися фотомагазини та лабораторії з обробки плівок. Поява смартфонів ознаменувала остаточний кінець плівкової фотографії як елементу масової культури.

Разом з плівковими апаратами, здавалося, назавжди зникла і ціла область переживань – люди перестали турбуватися, що у них не вистачить плівки на найцінніший кадр, вони відвикли здавати плівку на проявлення і з хвилюванням переглядати негативи в пошуках цього самого кадру. Складні підрахунки витримки і діафрагми також залишилися в далекому минулому.

Але що ж змушує деяких фотографів повертатися до старих і таких незручних методів плівкової фотографії? Причин для цього безліч.

Декому доводиться працювати з фотографіями дуже великого формату, які при використанні цифрової техніки обходяться надто дорого.

Інші фотографи люблять менш насичені фарби плівкових негативів і зернистість зображень.

Ще дехто хоче тримати у своїх руках весь процес фотографування – від зйомки до проявлення і друку.

Протягом століття були створені тисячі різних моделей плівкових камер – від найпростіших “дзеркалок” до найскладніших професійних апаратів, які і проклали шлях до створення цифрової фототехніки. З перемогою цифрової фотографії багато старих камер виявилися забутими.

На ринку тепер з’явилося безліч дорогих в минулому фотокамер, які тепер по кишені пересічному фотографу. Радянські “Зеніти” і знамениті шведські плівкові камери Hasselblad зараз можна купити за порівняно невеликі гроші.

Не можна заперечувати, що плівкова фотографія – заняття не для тих, хто надто цінує свій час. Вона заснована на цілому ряді навичок і складних дій, які вимагають підготовки.

Але при цьому фотограф не відволікається на постійний перегляд відзнятих кадрів, їх обробку та вилучення. Це дає йому можливість зосередитися на самому процесі зйомки.

Багато методів фотографії, які використовуються зараз у цифровій фотографії, виникли в часи плівкових фотокамер.

Сервіс Instagram наслідує прийоми “ломографії”, яка була розроблена шанувальниками дешевих радянських фотокамер ЛОМО. Зростає популярність крос-процесингу, який також використовує досвід обробки плівок неправильними реактивами для зміни кольорів і підвищення контрастності.

Незважаючи на минулі труднощі з виробництвом фотоплівок, американська корпорація Kodak продовжує випускати безліч їх найменувань, а британська фірма Ilford, що випускає чорно-білі плівки, знову приносить прибуток – через десять років після того, як її керівництво мало не оголосило про банкрутство.

Едгар Інгланд спостерігає за змінами за прилавком власного магазину. Старі виробники фотоплівок зникли, але на зміну їм прийшли нові компанії, наприклад, німецька фірма Adox або бельгійська Agfa-Gevaert. Одна така компанія – Cinestill – навіть створює фотоплівку з кіноплівки корпорації Kodak, яку досі використовують такі кінорежисери як Квентін Тарантіно і Крістофер Нолан.

Тим часом Патрік Джуст проводить дні і ночі на вулицях Балтимора, озброєний старими фотокамерами, які часто викликають подив у людей, яких знімає фотограф.

“Це як в скульптурі, – говорить він. – Якщо ви звикли працювати з глиною, вам важко переходити на метал або дерево, навіть якщо всі працюють тільки з ними”.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Путіна може чекати доля імператора Миколи II, якого розстріляли на Уралі в 1918 році

гіркін

У Російській академії народного господарства і державної служби (РАНГіДС) визнають, що навколо виступу Ігоря Стрєлкова-Гіркіна виникла скандальна ситуація, але вважають його запрошення правильним.

Один з найбільш відомих учасників конфлікту на сході України, що перебував на посаді “міністра оборони” сепаратистів з так званої “Донецької народної республіки”, історичний реконструктор Ігор Стрєлков (справжнє прізвище Гіркін) виступив у РАНГіДС 14 квітня з лекцією на тему “Геополітичні конфлікти на пострадянському просторі”.

Сам пан Стрєлков неодноразово називав себе відповідальним за розпалювання збройного конфлікту на сході України, стверджуючи, що без його участі там нічого б не розгорілося.

Виступ пана Стрєлкова викликав резонанс в соціальних мережах лише через кілька днів, після того, як опублікували фотографії з заходу та відеозапис його виступу.

У центрі громадських зв’язків РАНГіДС ВВС підтвердили, що рекомендували співробітникам академії не давати коментарів на цю тему засобам масової інформації.

Ректор академії Володимир Мау у понеділок був також недоступний для коментарів.

Місяць тому пан Стрєлков виступив у царському залі Уральського гірничого університету, де, за повідомленнями російських ЗМІ, також заявив, що на президента Росії Володимира Путіна може чекати доля імператора Миколи II, якого розстріляли на Уралі в 1918 році. Ще один варіант, за словами пана Стрєлкова, який чекає на російського президента, подібний до долі сербського лідера Слободана Мілошевича, який помер в 2006 році у в’язниці в Гаазі. Зі схожими заявами пан Стрєлков-Гіркін не раз виступав і раніше.

Фотографії з зустрічі Ігоря Стрєлкова зі студентами опублікував у мережі завідувач кафедри політології та політичного управління Олег Шабров, який був модератором заходу.

Публікацію супроводжувало коротке повідомлення, де, зокрема, стверджувалося, що лекція пана Стрєлкова пройшла з великим успіхом.

“Я б не хотів коментувати це питання, враховуючи ту хвилю, яка піднялася з цього приводу”, – заявив пан Шабров і порадив за коментарями звертатися до центру громадських зв’язків академії.

Відомий публіцист, доктор філологічних наук Гасан Гусейнов розкритикував рішення державної академії надати майданчик для виступу настільки неоднозначній фігурі, як Ігор Стрєлков.

“(Стрєлков. – Ред.), який сам зізнався у скоєних вбивствах, у тому числі – у знищенні малайзійського “Боїнга”, який, щоправда, сплутав із транспортним АН-26, Гіркін-Стрєлков так і не притягнутий поки що до відповідальності”, – пише пан Гусейнов у статті “Жива розмова з убивцею”, опублікованій російськомовним сайтом Міжнародного французького радіо.

У день катастрофи “Боїнга” 17 липня 2014, в якій загинули 298 людей, на сторінці Ігоря Стрєлкова в соцмережі з’явився запис, з якого випливає, що літак був збитий підконтрольними пану Стрєлкову загонами сепаратистів.

Пізніше запис видалили, а представники пана Стрєлкова стали заявляти, що ця сторінка ніколи не мала до нього відношення.

“Завдяки виступу перед студентами РАНГіДС, МДУ та МДІМВ, який модерував аж цілий декан або завкафедрою політології політичного управління, Гіркін-Стрєлков плавно переходить з головорізів до публіцистів”, – робить висновок Гасан Гусейнов.

Директор центру громадських зв’язків РАНГіДС Аркадій Матковський розповів, що для організації лекції Ігоря Стрєлкова в академії не треба було санкції керівництва.

“У нас немає такого режиму затвердження, у нас не потрібна наявність якихось віз, заздалегідь узгоджених позицій. У нас завжди все відбувається з ініціативи конкретних кафедр, конкретних факультетів, студентів, студентських об’єднань. В даному випадку ініціатором було студентське об’єднання “Політичний клуб РАНГіДС”, студенти висловили інтерес до цього. Адміністрація у вигляді кафедри підтримала їхній інтерес”, – пояснив пан Матковський.

За словами директора центру громадських зв’язків, у РАНГіДС проходить безліч заходів за участю найрізноманітніших представників політичної та наукової громадськості.

“Ми ставимося до цього як до виступу, демонстрації однієї з точок зору. Виш на те й виш, що дає висловитися найрізноманітнішим представникам громадськості. Нічого не бачимо в цьому ненормального”, – наголошує Аркадій Матковський.

“У зв’язку з тим, що всілякі починаються інсинуації, незрозумілі для нас, в соцмережах, тому ми просили наших колег утриматися від коментарів”, – підтвердив він в інтерв’ю.

Співробітник РАНГіДС, доцент кафедри державного управління Катерина Шульман – одна з тих, кому захід в її рідній академії за участю Ігоря Стрєлкова здався недоречним, скандальним і таким, що компрометує академію.

“Коли ми вчимо студентів і школярів, ми не можемо собі дозволити ту ступінь наукової свободи, яку можуть собі дозволити просто дослідники. Тому говорити, що ми тут запрошуємо різних екзотичних людей з метою показати все розмаїття думок, яке існує на білому світі, – це певне лицемірство”, – вважає Катерина Шульман.

Вона наголошує, що лекція пана Стрєлкова не передбачала дискусії, не лунали думки іншого характеру.

“Навіщо влаштовувати такі речі з людиною, яка за найбільш гуманним формулюванням перебуває у сірій зоні закону, чиї уподобання та афіліації нікому невідомі, і про яку ми знаємо лише те, що вона сама про себе розповіла – а це досить моторошні речі, – мені не зовсім зрозуміло. Моє враження полягає в тому, що організатори намагалися потрапити в політичний тренд, сенсу якого вони не розуміють”, – припускає Катерина Шульман.

Політолог Григорій Голосов з Європейського університету в Санкт-Петербурзі не згоден з такою оцінкою і вважає важливим, що лекцію Ігоря Стрєлкова організували за ініціативою студентського політологічного клубу – тобто суспільної, а не державної організації.

“В принципі я вважаю, що можна по-різному ставитися до тих ідей, які є в голові у Гіркіна і які він публічно висловлює. Але він має право на те, щоб їх висловлювати. І люди, які хочуть його слухати, відповідно, мають право його слухати. Питання лише в тому, чи міг такий захід з формальної точки зору бути організований у стінах державного навчального закладу. Якщо міг, то я тут проблеми не бачу”, – говорить пан Голосов.

Ігор Стрєлков попередив слухачів, присутніх на його лекції, що не є фахівцем з теми, висловитися на яку його запросили до РАНГіДС.

“Не чекайте від мене наукового обґрунтування суджень, як і посилань на праці відомих політологів і науково-довідковий апарат. Лекція писалася на “коліні” і не претендує на науковість”, – визнав лектор.

Місяць тому пан Стрєлков побував в Уральському гірничому університеті, проте виступ у Єкатеринбургу організували не як лекцію, а як презентацію місцевої філії руху “Новоросія”, очолюваного Стрєлковим.

Після раптового повернення в Росію з Донбасу в серпні 2014 року пан Стрєлков, якого до того державні російські ЗМІ подавали як одного з вождів “опору в Новоросії”, негайно опинився практично в повному забутті.

Тим не менш, завдяки своїм регулярним публічним виступам та інтерв’ю, в яких він робить резонансні заяви, пан Стрєлков продовжує залишатися в полі зору здебільшого незалежних ЗМІ та блогерів.

Восени минулого року він назвав існування “ДНР” в нинішньому вигляді вигідним для США і намагався захистити репутацію Миколи II як одного з найбільших російських царів.

Помічника російського президента Владислава Суркова він звинуватив у підтримці “партії зради” у російській владі, а за успіх раптового серпневого контрнаступу сепаратистів відкрито подякував кадровим військовим з Росії. Екс-соратники пан Гіркіна – колишній “прем’єр-міністр ДНР” Олександр Бородай і підприємець Костянтин Малофєєв – не були в захваті від його коментарів і звинуватили у втраті контакту з реальністю.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

про уродов и людей